Зоря веде родовід від Сморжівських хуторів. За переказами, у прадавні часи в цих місцях був густий ліс, і там рясно водилися гриби «сморжі» — від них, вважається, і виникла назва хуторів.
Історія, природа, топографія цієї землі відображені в старовинних назвах урочищ: «Курган» (староруський могильник), «Візірка», «Козачка», «Люлька», «Замковисько», «Вуйцикове болото», «Чортория», «Карпів вал», «Торбин рів», «Костянтинова гора», «Мануйликова пасіка», «Брикунова річка», а також «Церквище», «Корчмище», «Хвійиик», «Ярище», «Свінолужа», «Ялини», «Лози», «Віри», «Гребельки», «Озерце», «Плесо» тощо.
Забудовувалась Зоря за генеральним планом, як експериментально-показове село. Його історія тісно пов’язана з ім’ям В. А. Плютинського, який з 1951 року очолив укрупнений колгосп ім. Ворошилова. В другій половині 50-х років на загальних зборах колгоспників було вирішено перейменувати Сморжівські хутори, які поволі перетворювалися у велике сучасне село. Наприкінці 1950-х років було закладено першу вулицю нового села — Нову.
У сільському парку с. Зоря встановлено пам’ятник всім односельчанам, які загинули в роки німецько-радянської війни.
На центральній площі села встановлено погруддя двічі Героя Соціалістичної праці В. А. Плютинського.
Відривок з книги Петра Шкарб’юка «Село з майбутнього» як була придумана теперішня назва селу: В цьому ж знаменитому році (1957) Сморжівські хутори, які поволі перетворювалися у велике сучасне село, вирішили перейменувати. Як назвати? — думали всі. — Щоб коротко і символічно.
Перебрали чимало назв, та на жодній не зупинилися.
— Зоря,—запропонував хтось на загальних зборах.
— Зоря?
— Зоря!
Так і назвали.
